Отож, цього теплого середового вечора відважні мандрівниці вирішили відпочити від справ насущних та піти до місцевого клубу. Оголошувалося, що сьогодні в клубі будуть танці.
Прийшовши до клубу під назвою "Витверезник", героїні виявили, що попереднє оголошення було чистою найобкою, адже окрім них туди прийшли потрусити задом лише три особи жіночої статі та невизначеної поведінки.
Не поступаючись жорстоким обставинам, які загнали їх у найтемніше місце буття ( а саме у дупу), вони вирішили відправитися у інший заклад, який користувався більшою популярністю. Отримавши по дорозі купу компліментів на адресу свого патріотичного прикиду, дівчата досягли клубу "Язиката Феська". Тут людей виявилося значно більше, проте більшість з них були недорослями та мололєтками, а інші просто прийшли познімати недорослів та малолєток. Після того як до однієї з героїнь намагався позаливати недоросль з пропозицією потрусити задом разом, дівчата зрозуміли що честь важливіше за бажання потрусити задом та покинули заклад.
Одним соловом, якщо бачиш що не везе - не наривайся.

Сьогодні шановний пан Дафрончук відмічав свій 88й день народження. Свято пройшло відповідно віку іменинника - пили витриманий скотч, слухали Госпел, розмовляли про Афганістан та нестачу нафти на світовому ринку. Було весело. Гості розійшлися далеко за північ з гострим смаком скотчу (або солодкого айсінгу) у роті та нав'язливою думкою про те, що 88й день народження пана Дафрончука мало чим відрізнявся від його 22го дня народження...
Особливою активністю серед гостей пана Дафрончука відрізнявся балагур та бабій пан Хальдман, який невідступно слідкував за подіями футбольного матчу "Динамо"-"Зеніт" та намагався завязати нові знайомства, зваблюючи дівчат солодким закордонним частуванням. На жаль, частування виявилося надто солодким, і дівчата не купилися. Це надзвичайно засмутило пана Хальдмана і він вирішив викликати кількох повій з відомого у Зеленому Хуторі борделю "Книга Облич".
Хазяїн свята запросив гостей відвідати наступного дня концерт на його честь, який даватиме у Центральній Поліклініці надзвичайно популярний гурт "Блакитні Гітари".

Отож, 8 місяця 8 дня 2008 року дві щирі українки, Світлана та Тетяна, прибули у Північну Королівку до села-героя Зелений Хутір. Прибули з метою здобувати освіту у визнаній на всю Північну Королівку церковно-приходській школі. Оселилися у сарайчику в самому центрі Зеленого Хутора. Згодом запізналися з місцевими хуторянами і хуторянками (привіт Софочці Ротару).
Отож, разом з відважними мандрівницями та здобувачками знань у Зеленому Хуторі проживали:
* талановитий та обдарований програміст ЕВМ, мер Зеленого Хутора та селекціонер породистих хомячків Сергій Володимирович Ехлеренко;
* розбишака та балагур, бабій яких світ не бачив, шукач неприємностей на свою сраку Борис Русланович Хальдеман (тепер зрозуміло чому шукач неприємностей);
* відомий на весь Зелений Хутір зірвиголова, гонщик та порушувач правил паркування возу біля сараю Роман Хойлюк;
* глибоко шанований у селі військовий у відставці, двічі поранений, тричі контужений, живучий на скромну військову пенсію Адам Миколайович Дафрончук;
* на околиці села, у найвіддаленішій хаті (їхня хата скраю) проживали: біженка з Ірану Варвара Болгарська, юродива прокажена Юлька Прищата Спина та колишня дружина Сергія Ехлеренка єврейка тітонька Сара. Вже будучи розлученими, Саргій Володимирович та тітонька Сара разом ходять щонеділі до синагоги, де до них приєднується балагур та розбишака Борис Хальдеман.
* за криницею, з іншого боку села, стояла самотня хатинка швачки, біженки з окупованої червоними кхмерами Південної Кореї Хонг Дао;
* в самому центра Зеленого Хутора жив з рудою дружиною (продавщицею в центральному овочевому магазині) поважний психолог за професією та сексолог за покликанням Дмитро Борисович Пафординський;

Всі ці приємні люди склали компанію нашим відважним мандрівницям та урізноманітнили їх коло спілкування.